Я не забуду твої очі,
Що радістю світилися
Тепло усім даруючи
Й у променях вечірніх блиск.
Я памятати завжди буду,
Як щирістю сміялися,
Даруючи безмовную пораду
І карих бездоную красу.
Твої такі веселі очі
Навколо чарували всіх,
Й немовби щось приспівуючи
Навколишньому світу і мені.
Я не забуду полумяні,
Чомусь дивуючі й безмежні,
Повні чарів тихої ночі,
Такі незабутні твої очі.
(для Жені Лабік)
