Але де ж та мрія?
Влетіла в далечінь.
Стала як примара,
Забута, неясна тінь.
А як згадати те минуле,
То серце просто завмира
І трепече в середині душа,
Ніби знов настала та весна.
Це було ще до того,
Як розкрився перший цвіт,
Коли вперше зустріла його,
Немов заново родилася на світ.
А потім закрутилось так усе
І оглянутись я не вспіла,
Як його я вже любила
Більше, ніж своє життя.
І я повірила йому,
В його обіймах потонула.
І мрію мала лиш одну,
Щоб завжди поруч був зі мною.
І ось роки проходять,
Весна приходить за весною
І я забула мрію ту,
Тому що він зі мною.
