Моя провина,
більше нічия.
Сижу сама,
душа ридає, та я сильна.
Нікого вже нема
ні в серці ні в житті. Моя провина.
Зрадниця, бездумне каяття,
а розум стогне.
Він не прийде.
…і вони слухали. Лечу у безжиття
на крилах чорних,
і диявол вийде.
Вийде він до мене із-за хмар,
що сунуться з грозою над полями,
і чорним просвітом
бездомних тих бродяг
заманить в бруд,
до вугільної ями.
Моя провина.
Більше нічия.
Вже не сама.
Душа вже не ридає.
Все закінчилось.
Світу більш нема.
Нема й мене бо й я скінчилась.
Боже, скільки песимізму! І це в юні літа...Підніми вище свого носика, і зрозумій, що ти не просто вродлива дівчина, а найкраща! І не звертай увагу на те, хто що сказав, як на тебе подивився
Nikol` відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже вдячна за пораду. чесно? я саме так і роблю. а цей вірш - фантазія, можлива спричинена настроєм)
дякую, що зрозуміли мене