На Львівській вулиці старенький музикант
Сумну мелодію зі скрипки добуває.
Недбалий одяг, без ноги, та свій талант
Він не пропив, і на життя ним заробляє.
Легка мелодія летить серед дерев.
Втомившись, стишено лягає на бруківці.
Відлунням в душу проника солодкий щем,
І розбивається, як миска на долівці.
Шматочки спогадів спалахують умить.
Спішать, збираючись в мозаїку картини.
Старенький музикант уміє роз'ятрить
Серця, бо грає для гіркої копійчини.
Фото для ілюстрації Зиновий Безыменский "Уличный музыкант"
http://club.foto.ru/gallery/photos/667614/?&author_id=64241&sort=date&next_photo_id=674290&prev_photo_id=665879
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, дорогенька Побийлихо. Мені приємно, що ви читаєте мої вірші.
Подобається мені Львів. Люблю туди приїздити. Львів - невичерпне джерело натхнення.
Талант не просить, талант - заробляє...
Таким людям потрібно допомогти.
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно сказали : " Талант не просить, талант - заробляє!"
Пригадую, як стояла, вражена тужливою мелодією вуличного скрипаля і не помічала ні людей, ні часу.Аж поки мій чоловік не вложив мені до жмені купюру і не сказав: "Потрібно подякувати..."
Дякую, що завітали.