Заграй мені мелодію любові.
На синіх струнах вечора - заграй!
І вибухнуть салютики кленові
У надвечір'ї весняних заграв.
Заграй мені мелодію натхнень
На дивних струнах весняно́ї ночі.
Каштани розірвуть на бруньках клей,
І виклюнуть долоньками листочки.
Десь соловейко душу викладав,
Туман в ярах розсіювався хутко.
Заграй мені мелодій перших трав.
Лише не грай мені мелодій смутку.
Заграй мені мелодії весни,
Заграй мені в сопілки світанкові.
Знов музикою серце осіни.
Зіграй мені мелодію любові...
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли знаходиться душа, яка творить з тобою на одній хвилі - почуваєшся безмежно щасливим, виростають крила...
Я відчувала те саме, коли читала вперше Ваші вірші.
Аллочко, я знаючи, які вірші викладатиму - відчуваю, що почуття "в унісон" ще прийде не раз...
Чи це не диво?