Ти розвила мене як лоха,
Полонячи своїми формами,
Коли це зрозумів я,
Було вже запізно, це було твоїми нормами.
Мені не важливо так чи ні,
Було таке: ти пропала на чотири дні
І знову ти робиш з мене лоха,
Для тебе покірного ідіота.
Відкрила для мене ворота до раю,
Як би ти хотіла та я вже не вибачаю,
За тобою я більш не помираю,
Адже чари зняті, я у пеклі блукаю....
