в дзеркалі утомлене, тінями спотворене-прикрашене лице
білий лист паперу - на підлозі
то не від зневаги
я на перехресті, на сумбурнім перелозі
це недолік мій чи перевага?
поки вибір ще не зроблено - можливо все
бути тим, ким хочеться і жити, в чім знаходити відраду?
може, промайнути цю миттєвість
всі її години сприйняти, як слабість
нестачу досвіду, переповнену чуттєвість
і вдробити в себе награну ту радість?
краще вже неприйнятою бути, чи здатись небесам відразу
я призначу молоді символікою - шахи
чорний максималізм, білого кольору відверті цілі
час не встиг відрізати властиву немовлям прозорість
колись помруть фантазії яскраві та безтілі?
думати про це о другій ночі - оспівана у віршах прозовість
летіть, думи, повертайтесь наступного сезону, як птахи
кров жене, неспинно замкнена в ланцюг
відмовляються лиш очі працювати
бачать ще у дзеркалі думок фрагменти
нас чекає вже сьогоднішнє, та завтра
маю звикнути, за безліч отаких моментів
ти - це я, а я - це ти, мій друг
