Стояв перед тобою палаючи від почуттів,
Я так багато тобі сказати хотів,
Сказати, як сумно вночі до тебе лину,
Та ти не бачиш, як сяє ніжності перлина.
Мрію до ранку лише про твої обійми,
Клянусь, в ночі і в день, тобі буть вірним,
Кохана, рідна нема життя мені без тебе,
Немов вільну пташку постріл залишив без неба.
Холодне 'Ні', в мені щось в мить обірвалось,
Доля, чому моя помирає,
А в ночі дождь,небо плакало зі мною,
Намагавсь триматись, но сльози йшли самі-собою.
Падали сльози, вічно лиш тебе кохаю,
Кожний погляд твій до серця притуляю.
В полоні очей твоїх немов зорі,
Пораненим птахом впав тобі під ноги.
Знаю, між нами завжди буде прірва,
Холодний вітер...настало літо,
Але вмирають в душі квіти.
Німіє свідомість, сказав: навіщо жити?
Якщо життя лише любов мою калічит.
Крок вперед все, ковток свободи,
Промовив ім'я твоє, останній подих,
Розправив крила вмить,
і каміння... прийняло тіло,
Сльоза остання з очей злетіла.