Прости їй, Господи ,гріхи.
Чи їх вона не відмолила?
За всіх - і добрих, і лихих.
Вже бачить біль її не сила.
Знеболена, несе свій хрест,
Вже скроні білі від розлуки,
А стопричина її мук
У каятті ламає руки.
Прости й його.Він ще дитя,
Що стало не на ту дорогу.
Яке ж бо непросте життя.
Ще непростіший шлях до Бога.
За всіх сьогодні помолюсь.
Хай обмине вас чорна днина.
Хай посмішка торкнеться вуст.
А мати хай обніме сина.
Цей вірш писався не для широкого загалу. Присвячувався жінці,яка потрапила в складну ситуацію зі своїм неповнолітнім сином. Нічого не могла вдіяти. Тільки молилась. По-різному ми потрапляємо в неприємності, а вихід часто шукаємо однаково.
Зараз у них все гаразд)))
Ну, якщо "стопричина її мук У каятті ламає руки", то слід чекати оптимістичного завершення цієї складної ситуації (хоча в чім вона - читач так і не дізнався). Написаний вірш у формі молитви - і це єдиноправильний вибір для висвітлення цієї теми. Вітаю Вас!
Анна Живаго відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00