На подоконнике моем, который год,
Есть кактус, небольшой, но необычный.
Сквозь камни он, царапаясь, растет,
Колючки растопырив по-привычке.
Иголки светлые, и шубка зелена,
Колючим шариком на свет родился.
И вот, в сей год, когда пришла весна,
Мой кактус весь бутонами покрылся.
Как-будто защищаясь от невзгод,
Цветочки распустились меж шипами.
И я, порой, как малый кактус тот,
Цветок души скрываю за словами.
Не всем дано цветок тот увидать,
Ведь душу нужно чувствовать душою.
Увидит тот, кто сможет распознать,
Что ото всех в душе сокрыто мною.
В качестве иллюстрации использовано фото из личного архива автора.
Як чудово!!!!Колекція кактусів - уце приголомшливо!
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Дашо, Колекція невеличка, видів так із тридцять. Я їх люблю, доглядаю, і вони відгукуються на мою турботу. Вони навіть мене перестали колоти, коли я їх пересаджую.
А от обожнювати в цьому світі, Дашо, не варто нікого і нічого. Бог - Один. І Він повинен бути в серці. Все інше можна любити, захоплюватись, зачаровуватись, вважати неперевершеним, досконалим, особливим та ін.
Я обожню кактуси!!!!Як красиво!!!!Та мило!!! Я вас обожню!
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, мила дівчино! Жаль, не знаю вашого імені, але ви мені імпонуєте. Ви такі зворушливі у вияві своїх емоцій! Мені також дуже подобаються кактуси. Маю вдома невеличку колекцію цих екзотичних рослин. Люблю період цвітіння кактусів.
Гарна квіточка, хоч цвіте не в усіх. Мабуть, тільки в тих, хто має добру душу!!
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пані Надіє, за оцінку та такі теплі для мого серця слова. Я писала вам, що маю вірш про квітучий кактус. Оце саме він. Не кожен може розгледіти за колючками красоту квіточки. Адже вона така непомітна. Ви зуміли це побачити Дякую за ваше чуйне серце.