ти навчився без мене жити, цілувати її, а мене любити,
ти вже звик у ночі прокидатись і її, не мене обнімати...
ти вже звик,що я є холодна, не твоя і не та що вчора,
ти змирився,бо не варто чекати і не варто в руках тримати...
було важко усе забути, та потрібно, мене не вернути...
хоч у пам'яті все зберіг, заборонений я тепер плід...
