Світало. Паморозь освідчень
Взялась за шибку. – Присвіти.
Глянь, витинанку висік січень…
А як вважаєш ти?
Сліди прогірклої оскоми
Сховає сніговій густий.
– Надвечір я чекаю вдома.
А як вважаєш ти?
Липкі секунди – місяць – вічність…
Хоч як, хоч інеєм звісти
Про свій прихід рипуче-звичний.
А як вважаєш ти?
Тебе в тобі стає замало,
Тебе в тобі вже не знайти…
– Пробач… спішив… засвяткували…
А як вважаєш ти?
25.01.10 р.
