"Хочу повернутись у Дитинство" або "Діти люблять щиро"
Хочеться зновустати дитиною... Коли на душі радісно - сміятись, дивлячись на сонце, яке так яскраво сліпить очі, та усміхатись його промінчикам. Коли сумно, плакати доки дорога тобі людина не обнімить тебе, поілує ніжно та скаже, "Не плач моя мала, все буде добре". Дитинство...воно таке безтурботне, наповнене мильними бульбашками, запахом весняних квітів та смаком малинового сиропу...
Хочеться знову стати дитиною... Адже діти люблять щиро, не потребуючи нічого взамін. Колись, якщо тобі хтось подобався, ти просто чмокала його у щічку і ви, взявшись за руки, бігли гратись у пісочниці. А зараз? Ми боїмось навіть заговорити до нього... Ми відводимо погляд, бо не можемо подивитись в очі... А про поцілунок, той самий "чмок у щічку", можемо лиш мріяти.
Хочеться знову стати дитиною... Адже поранений пальчик, чи розбиті коліна легше вилікувати аніж розбите серце та покалічену душу... Це не ті речі, які можна полити зеленкою/йодом та заклеїти пластирем.
Хочеться знову стати дитиною... Я б змогла тоді тобі сказати про всі свої почуття, не боячись, що ти посмієшся з мене, розтопчеш і зробиш боляче. Ти б просто посміхнувся мені, взяв би мою маленьку ручку і ми б пішли на зустріч новому дню...
