Зупинись і не рухайся! Бачиш? Навколо ілюзії.
Це ті мрії, що вибухом знищило наше минуле.
Тільки контури тіней, помічені після контузії,
Тільки страх і вразливе бажання, бездумно поснуле.
У свідомості - хаос, а логіка гине в реальності.
І її не рятують ціною життя у безодні.
Навіть промені сонця бояться своєї дзеркальності,
Бо, зіткнувшись, розіб'ються, зникнуть, навіки холодні.
Ваню, висота Вашого світогляду, масштабність мислення і тонке відчуття слова дозволяють писати Вам таку глибоку лірику. Цікаво, які ж знання ховаються за цим віршем, а то відчуваю, що тема Вам дуже близька
І ще, питання, грубе і, може, несвоєчасне: а де новіші вірші?
друже-Ваню, такі автори, як Ви, не повинні замовкати
Іван Юник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Володю, дякую за своєчасне запитання! Обіцяю якнайшвидше написати щось новеньке! Просто згадані в цьому вірші реальність, банальість та інші подібні речі дуже майстерно забирають час (цього в них не відняти)! Прилюдно обіцяю боротися з ними! Дякую Вам за те, що так відчуваєте невимовні речі!
Авторе, Ваші вірші досконалі)
Давно так не зачитувалась чиїмись творами тут...
Іван Юник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не приховуватиму свою радість від того,що Вам сподобалося!
Кожен автор радіє за свій твір двічі:одразу після написання,коли перечитує вистраждані рядки,і тоді,коли "бачить" їх відлуння у серці читача(не читачів загалом,а саме певного читача)!
Дуже дякую за візит!
А якщо серйозно,то Ви вірно зрозуміли!Навіть клоуни,й ті інколи плачуть.
Чудові слова. 
