Пам'ятаєш її...довге русяве волосся, гарні глибокі очі, струнка постава, романтична душа і серце відкрите для тебе...ти любив її, та не цінував...і вона здалась у полон іншому, кращому чи гіршому - це не важливо... для нього тоді вона значила більше ніж для тебе...
Пам'ятаєш мене...довге русяве волосся, гарні глибокі очі, струнка постава, романтична душа і серце відкрите для тебе...ти не любив мене...ти ще горів нею...та знайшов вдалу заміну - мене...
А я горіла тобою давно...і тому зразу ж віддалась стихії...пірнула з головою...хоч і ніколи ще не любила до цього моменту, та ти навчив...Ти не думав про мене ночами, а я марила тобою у снах, ти не шукав нагоди для зустрічі, а я виглядала тебе із вікна, ти не говорив мені про кохання, а я виливала його на папері у віршах, ти був для мене всім, а я для тебе лише вдалим додатком і рятунком у хвилини самотності...
Любов до тебе все ж прийша...із часом...тоді я була найщасливішою людиною на світі!!!Я не переставала говорити про неї, думати про тебе і жити тобою...я зайшла занадто далеко...пірнула занадто глибоко, взлетіла надто високо...знала ж, так не можна, бо повернутись буде тяжко, а падати боляче, та коли любиш, живеш митями, митями кохання, гіркого завтра не існує, тільки солодке сьогодні...
У стосунках так-хтось обов'язково любить більше...у цьому випадку - я...
Ти любив, то втрачав...тікав від проблем, від мене, я всіма силами тебе зупиняла і намагалась своїм коханням вилікувати твоє...Це траплялося не одноразово...та я любила, тому прощала...
Та все рано чи пізно доходить до логічного завершення......
Сьогодні я вже не твоя,хоч серце ще прагне до тебе, та пізно...
Найгірше - це те, що саме я поставила крапку у цій "Великій історії кохання"!Я - та,що на весь світ готова була кричати про свою любов, не суди, бо кожна людина прагне до щасття... Я його нарешті знайшла, та вже не з тобою...
Кажуть, що всім у цьому житті дається по їх заслугам. Я тебе не суджу і не звинувачую, та чомусь Бог так вирішив, що оплакувати любов прийдеться тобі...
Вибач, та вже пізно і я не повернусь... Ти не змінишся, а я ручною більше не буду...
Бачила її...довге русяве волосся, гарні глибокі очі, струнка постава, романтична душа і серце відкрите для тебе...та ти любиш не її...Це всього лиш ліки від кохання...від яких є якийсь ефект,та він мабуть побічний, виявляється потім, хоч ніхто про це не пише на красивій обгортці...
Вибач і відпусти...
головне, щоби песимізм був лише в голові, а не в серці. Якщо серце відкрите для кохання, та нових неповторних та незабутніх відчуттів то в нього обов'язково влучить стріла Амура
якщо Вам вдалося все ж таки знайти ліки від кохання, радив би швидше їх запатентувати а що твору, то Вам гарно вдалося поєднати свої думки та переживання із прозовою формою, а це рідко коли вдається, часто переживання настільки нас переповнюють, що ми не можемо їх описати, у Вас же це вийшло чудово, що в зайвий раз підкреслює, що Вам і дійсно вдалося знайти ці чудо-ліки від кохання.
МАР`ЯНА КОСТИШИН відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую...та я б їх не застосовувала більше,коли б моя на це воля...як лікар припише...
