(присвячується моєму тату і
усім, хто проходив
військову службу в
Афганістані )
Афганістан - ти край війни і
крові,
тих молодих завзятих юнаків,
в котрих у грудях полум’я
любові ,
горить допоки дух їх не
дотлів .
Афганістан – проклятий ти
батьками ,
всіх тих синів, котрих ти
вербував.
Бо їх серця скривавлені
ножами ,
у кожну мить, як воїн
помирав.
За що ж боролись, що там
здобували?
Добробут, волю, Боже, це ж
вуаль?
Прокляті битви, що життя
ламали,
несли в собі лиш сльози і
печаль .
Афганські гори, кров’ю, ви,
омиті,
тих юних тіл, що гинули в
бою.
І, ви пекельні, горем оповиті,
а мертвим душам місце у раю.
Ви відчували запах смерті в
битві ,
і кожен спраглий подих до
життя ,
жага і віра, сплетені в молитві,
думки юнців, їх щире каяття.
Афганістан – твоя війна це
сльози ,
братів, сестер і ледь живих
батьків,
жахлива спека і страшні
морози ,
навіки в пам’яті відважних
юнаків .
Пройшли роки, війну ж ту не
забути,
бо кожен воїн, що вернувсь
живим
згадає тих кого не повернути
бо й вірний друг там згинув
молодим .
22.01.2009
ID:
234505
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 12.01.2011 22:57:34
© дата внесення змiн: 12.01.2011 22:57:34
автор: zolotovoloska
Вкажіть причину вашої скарги
|
