Я прийшла до тебе з вірою і надією тоді,коли вже не бачила іншого виходу,тоді,коли серце билось,але не жило,в хвилину смутку і розчарування.
Стала смиренно навколішки і розповіла усе,усе,що мене турбувало,вилила тобі свою душу,яку ти і до цього знав достименно...Пробач,можливо раніше я цього не робила,тобто робила,але не з такою щирістю.Я грішна!Грішниця перед світом і перед твоїми очима...Пробач і дай мені ще один шанс-виправитись...Пробач і почуй мої благання...Дозволь йому жити!Ти чуєш???Всели в його серце віру,віру,яка живе у мені,хай і колихається час від часу,та у мене її більше ніж у нього...Скріпи її!Я знаю що ти десь там...далеко,недосяжно,але є і певна,що можеш усе!!!Ти ж сам так казав!
Боже!Я не пробачу собі,я не пробачу тобі,якщо ти його забереш,вибач,але це так...
Сльози-біль душі виливається,очищає душу і прокладає шлях до твого серця.Коли б ти знав,як мені важко,коли б ти знав,як він мені потрібний!Коли б ти знав,як він мені потрібний!Ти знаєш все...
Усе колись минає.Речі земні швидкоплинні,можливо тому і такі дорогі.Та це частина мене,невід'ємна частинка мого життя,частинка душі.
Не розчаровуй мене,хай не свята я і не завжди сповняла твою волю,не випрадовувала поставлені надії,рідко приходила у твій дім і не часто каялась перед тобою,та сьогодні вислухай мене,прошу,дай йому ще один шанс на життя...не прошу за себе,прошу за нього!
Чому і кому післаний цей хрест?Мені чи йомуЧим ця людина перед тобою завинила?Не докоряю,але.......Пробач,пробач,пробач...!!!!!!!Каюсь!не забирай його!Чуєш?
.................................................................................................................................................................................
Вибач,вибач,що не прийшла раніше!Грішна,я знаю.Та прийшла подякувати!Ти є,тепер я знаю це точно!Ти почув мене!Ти виконав обіцянку!І хай зараз я не з ним,та він живий!Хай ти чи доля розлучила нас,та я певна,все це не просто так...Так потрібно було...Можливо я була послана йому,щоб тримати його руку у тяжкий момент життя,не дати йому зневіритись,впасти,пропасти...
Він живий і це найбільша нагорода,найвище блаженство,хай ми вже не разом...Проте,ДЯКУЮ ТОБІ,БОЖЕ!
ID:
229048
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.12.2010 00:39:25
© дата внесення змiн: 16.12.2010 14:37:24
автор: МАР`ЯНА КОСТИШИН
Вкажіть причину вашої скарги
|
