Сто років самоти,
Сто літ невтолених бажань,
Коли день-як рік,
І хвилина відчаю-як вічність.
Знаю,усе це вже було колись
І тривало із тисячами тих,
Хто приходив у світ
І відходив,не натішившись.
Свої тривоги й болі
Міряю і я кроками відчаю.
Віддати переповнений дзбан
любові нікому.
Тремчу від холоду влітку,
А взимку
Мій самотній слід
Вмить замітає сніг.
І з весною спливуть
Може,мої останні день і ніч.
А я радше б згорів
У обіймах твоїх.
І за мить кохання
Коротку,але палку,
Віддав би й сто літ
Якби ти захотіла,
Якби я зміг...
