Сипав дощ осінній за вікном,
Холодом навіював думки.
Мокрий,різкий вітер-мародер
Сильно стукав у брудні шибки.
На столі як завжди кавардак
Маса книг, паперу, олівців,
А в колонці музика звучить –
То Вертинського сумненький спів.
Поряд свічки вогонь мерехтить
І розносить запах в пітьмі,
Де година проходить як мить,
Де не сила втримати її.
Тут сиджу майже кожного дня,
Сію й жну урожаї думок,
Проливаю із-під олівця
Зерна істин на паперу шматок.
Досить часто палю сірники,
Вони дуже швидко горять.
Саме так, як і наше життя,
Якщо за штурвал його вчасно не стать.
29.11.10