ТИ СТВОРИЛА МЕНЕ ІЗ ЗЕМЛІ І ВОДИ,
І ЗЄДНАЛИСЬ В МЕНІ НАДОВГО ВОНИ.
ТИ ВДИХНУЛА ПОВІТРЯ У МЕРТВУ БРОНЮ
І РУКАМИ СТВОРИЛА ТИ ДУШУ МОЮ.
ТИ ІЗ КАМЕНЮ ВИБИЛА СЕРЦЕ СЛІПЕ,
ЯКЕ СПОКОЮ В СВІТІ ПОВІК НЕ ЗНАЙДЕ.
ТИ ЗЛІПИЛА МІЙ РОЗУМ ІЗ ГЛИНИ Й ПІСКУ,
ЩО КОЛИСЬ-ТАКИ ЗНАЙДЕ ВЕЛИКУ БІДУ.
ТИ ДАЛА МЕНІ ГОЛОС БЕЗСМЕТРНОГО ПТАХА,
ЩО МІЦНІЄ Й ГУЧНІША ПІД ПОДИХОМ СТРАХУ.
ТИ СТВОРИЛА МЕНЕ ДЛЯ ЯКОЇСЬ МЕТИ,
ДО ЯКОЇ МЕНІ ВСЕ ЖИТТЯ ЩЕ ІТИ.
ТИ НЕ МАЄШ ІМЯ, АЛЕ МАЄШ ТИ СИЛУ,
ХОЧА ДОВГО ВЖЕ, МАМО, СПОЧИВАЄШ В МОГИЛІ.
ТИ СТВОРИЛА МЕНЕ І МОЄ МАЙБУТТЯ,
І ЗА МЕНЕ СВОЄ ВІДДІЛА ТИ ЖИТТЯ.
