Чому лиш мріями не можна жити,
Чому не може бути просто все,
Чому так важко щастя віднайти
І далі разом з ним в житті іти?
Ми тільки іграшки в руках когось,
Прості, дурненькі, мовчазні.
Та варто з нас комусь заговорити,
Як всі проблеми зникнуть вмить.
Так просто долями чиїмись грати,
Так просто ними керувати,
Коли вони усі лише мовчать.
Для чого наші долі так-от
Ми довіряємо чужим рукам?
Для чого щастя наше
Самі ми знищуємо просто так?
У нашому житті за все
Самі повинні ми відповідати,
Самі про себе маємо ми дбати,
А потім на обставини усе спихати.