Мы можем посмеяться над Судьбой АВТОР: ервінг
Смеяться можешь хоть до хрипоты,
Тебе протяжным эхом отзовется,
Когда смеешься над судьбою ты,
Судьба тебе лишь криво улыбнется.
Тане місяць… (з Тарасом Слободою) АВТОР: Володимир Шевчук
Як красиво,як ніжно,
Я не в змозі мовчати!
Осінь привід шукає,
Щоб тебе покохати.
…як до дельти Нілу… АВТОР: Innamorata
Напиши про долю двісті сорок віршів,
Щоби серце мліло, а душа, мов дим,
Напиши єдиний про кохання лише,
Двісті сорок тануть поряд із одним.
Янгол АВТОР: Журавка
Сьогодні з нами поряд янгол був,
Залоскотав пір"їнкою наш сором,
А коли пристрасть нашу він відчув,
То розчинився в небі неозорім.
Давай поговорим… АВТОР: Innamorata
Давай поговорим о тишине,
Хоть сердце рвется, бьется и кричит!
Мы лучше о тебе и обо мне
За руку посидим и помолчим...
Мiжпланетне кохання. Лiтературна пародiя АВТОР: Еміль Боєв
Ти мене поцілуй у мій голос,
Я ж коханням по вінця наллюсь.
Неважливо, що сивий твій волос,
Я до тебе, як пісня ввірвусь.
Приманка АВТОР: Журавка
Серце нудилось, мовчало
Відмовлядося коритись,
Поки я не прочитала
Вірш із запахом суниці.
Тут миттєво заспівало,
Взулось швидко у підбори,
І на вулицю помчало
Розганяти сум знадвору.
Ти для мене ще й досі загадка (для Квітки10) АВТОР: Тарас Слобода
Це кохання пекуче і грішне,
Недарма ним впивається світ.
Ти загадка прозора та ніжна.
І не міг він таку не знайти.
Пусть увы не король на деле я АВТОР: Pasha Broskii
Может быть не совсем тебе верю я,
Но когда ты со мной, ты - Бог,
Я с тобою трусиха несмелая.
Как же ты приручить меня смог?
Дождь торопит… АВТОР: Т.Столяренко-Малярчук
Дождь торопит твое равнодушие.
Он холодный, такой же, как ты.
Лишь на миг прикоснулись мы душами,
А теперь дождь торопит уйти.
Я грешница АВТОР: квітка10
Прости мне, Боже, что я не святая,
Я - грешница, но от души молю,
Проникнуться, понять меня, когда я
так искренне, бессовестно люблю.
Ліки від зневіри АВТОР: Олександра Майданюк
Може в мене не та робота,
Та незаміжня я ще досі,
Хоч буть щасливою я не проти,
Та не виню я в проблемах осінь.
Она любила стихи АВТОР: Pasha Broskii
Я так сильно люблю стихи,
Только я в них тебя ищу,
Чтоб простил ты мои грехи,
Я тогда их себе отпущу.
Я прощу себе сложность рифм,
Миллион глупых фраз невпопад,
Ведь я знаю, что это не миф,
И в стихах я ищу лишь тебя.
Я ніколи не сподівалась, що так зможу. А ось читаю твір - і накатує хвиля - і з"являється експромт. 
Запрошую й надалі на свою стоінку. 
