Вночі наплакала, як кошеня
Яка ж дитина я. Шукайте винного.
А хтось на зло аптеку зачиня,
І я не встигла. Знову без снодійного.
Надворі вітер. Сиплеться зима.
Іду калюжами (мов чобітки резинові)
Я виміряла глибину сповна.
Що ж – лікуватися. Ось чай малиновий
Побільше цитрусів. Ну здрастуй, грип.
Сиджу замріяно. Дивлюсь на вивіску.
Ти до такої зовсім ще не звик,
Яка ж дитина я,
Мабуть не виросту...
Вам писати слід уже - лише з проф.рівня!))) - 2-й та четвертий рядок - за змістом - ідеальний, та трошки буксує ритм. Все інше - виключно Шикарні Знахідки з Великої Літери!!! Респект!!!
Анна Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І не треба рости! Аня, дорогая, ну, хоть убейте - поэт Вы, поэт, и никуда не денетесь, не отвертитесь! Ну, попытайтесь поверить человеку с зачатками вкуса! Ну, прёт!
Анна Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00