Одягала вінчальне плаття,
Молодесенька дівчина Катя,
Вплітала фату у волосся,
Фарбувала очі розкосі.
Милувалася личком приємним,
Потішалася дивом таємним-
Почуттям великого щастя,
Любові солодкій причастя...
Й ступала Катюша на килим,
У церкві вінчаючись з милим,
Клянучись небесному Богу,
Про довічну спільну дорогу.
І просила у Бога сили,
У любові жить до могили,
Та не знала дівчина Катя,
Що вдягнута в траурне плаття.
Бо вже стукнула люта година,
І назустріч мчить їм машина,
Роковому весільнім кортежу,
Не вдягала б, Катюш, ту одежу!..
Ми не знаємо, що з нами буде,
Та, наївні, складаємо плани,
І тому щасливі ми люди,
Бо віримо в долі талани.
ID:
216693
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 18.10.2010 00:13:36
© дата внесення змiн: 18.10.2010 00:13:36
автор: Межа реальності
Вкажіть причину вашої скарги
|
