Вродливий юнак щось виплакував струнно.
Гітари, як птиці, злітали в крещендо,
Манили з собою, п’янили, мов трунок,
І всі негаразди стирали дощенту.
Ті звуки серця ніжно брали в долоньки,
Несли на крилі заколисаний спогад,
Як місяць, порізаний кимось на дольки,
До мене у гості з тобою приходив.
…Втомилися крила. Овації й квіти.
Світили у вікна зірки, як медалі.
Я йшла, щоб з тобою на двох розділити
Мелодію тиші й мотиви печалі.
