Ненька рідна, наша мати,
Що ми маємо казати?..
Що ми маємо робити?..
Щоб тобі жилось у світі,
З нами дітьми, як в Раю…
В благоденстві до схочу.
Щоб любити, не дурити,
Працювати й багатіти.
Вороги, щоб наші сохли…
З заздрощів, - за нашу милу,
Благодатну Україну.
Щоб так різало їм очі,
Посмішки і сни дівочі,
Парубків кремезних руки.
Їх кохання йшло в поуки.
Діти бігали, раділи,
Що вони живуть в країні,
Де поважне слово Батька*!
Діда прадіда й прадядька.
Усіх тих хто дбав за нею
Відстояв…Щоб ми зростились,
Та так само, щоб молились
Дбали, встояли, ростили
Ці безкрайні, щедрі ниви
І дітей, - наше майбутнє,
В цьому й - є Вкраїнська сутність…
Щоб не «дурнями» були,
Від молитв не відійшли.
Щоб не впали в пута рабства,
Безталанства і нахабства.
П’янства, розкоші й пихацтва
Хто ж за нашу рідну матір,
Буде в полі працювати?..
Дбати за її дітей?..
За батьків, братів, сестер?
Хто ж закине за них слово?
Всім кайдани вже готово…
Схаменись!.. Розплющуй очі!..
Повір в ниви, в сни дівочі,
Повір в себе, в Батька* силу,
Повір в свою Україну!..
Стверджуй Віру в нас усіх,
Напувай і доглядай!..
Так знайдем - Вкраїнський Рай!..
Батька* - Отець наш Небесний, Бог
