Клембівка, ріднесеньке село,
Мені завжди несеш добро,
Ніколи в світі не забуду,
Рідного краю мойого.
Село, де й досі є домівка,
Мого дитинства спогад лиш,
Вертає дні щасливі ріки,
Усмішку матінки, - облиш…
Нема всього що раніш було,
Дитинство вже ген-ген пішло,
Вже й пережила сльозів ріки,
Кохання те, що загуло.
Матусеньки давно не стало,
Уже сім літ у самоті,
Ніхто матусі не замінить,
Нікому це не зрозуміть.
Пройшло немало й небагато,
Життя перевернулось в ком,
Уже не хочеться шаліти,
А тільки жити, жити, жить.
Така історія в Клембівці,
Таке життя в моїм путі,
А рана все лежить на серці,
Та рана й досі ще болить…
24.02.2010