І знову повертаємось до старту,
Неначе фінішу і не бувало зроду.
Спокійна млявість кинута на карту,
І щастя править за винагороду.
За швидкістю летять вітрів сувої,
Кермо тримаєш – те, що поміж скронь.
Кохання болі стищує і гоїть
У одкровенні стиснутих долонь.
Безумний рух,
безмірний,
понад силу,
Не можу!
Кажуть: можеш!
Більше! Борше!
Не мовлячи про те, що рвуться жили,
Та ще й у грудях стискується поршень.
Повзе розмітка і тремтить повітря
Струмують сльози з кратерів зіниць.
О щастя! Ти клубочок теплих літер…
Тобою марим, падаючи ниць.
І з неба сходить світло загадкове,
Коли лежиш і п’єш солодкий вітер.
І формула єдиної любові:
Це Щастя – що ти є у цьому світі.
Сдаётся мне, ты стала немножко иначе писать - глубже, меньше уделяя внимания "красивостям", а зря в корень эмоции, так сказать. Мне нравится .
Оксана Рибась відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знаешь, ты второй человек, который говорит мне это. и ваше суждение авторитетно для меня. да я и сама чувствую изменения... спасибо. это очень здорово осознавать!
и тебе вдохновения и радости!
"Дещо", в моєму розумінні - частково. Бо ти разово вжила слово, яке не є поширеним на всій території України, а, є, швидше, діалектним в західній її частині. "Борше."))
Мені подобається, як ти пишеш.
Оксана Рибась відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно, кольорово, навіть, дещо колоритно, яскраво. Сподобався вислів:"Струмують сльози з кратерів зіниць." - цікавий образ...
Дякую за незмінне задоволення від читання твоїх творів.
Оксана Рибась відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Лесю, навзаєм приємно! тільки от вибач, поясни: "дещо колоритно" - це як? мені здавалося, може бути або колоритно, або ні, а "дещо" мене збило з пантелику