Нудить мене часом останнім
Перевертає наче Гагаріна
Навколо голої еволюції деградації
Нудить
Слова гублять літери а тексти речення
Почуття фіалками квітнуть і рвуть діафрагму
Коли співом забиті легені
І нудить
Хворий я розладом шлунку напевно
Ковтати не можу розвиток соціальної думки
Шлунок не сприймає недоїдків
Нудить
Думки маками квітнуть гарячими
Які так чи інакше зірвуть на марлю
І маки ці квітнуть подарунками не сподіванки
Божевіллям
Лікарнею і залежністю
Тісно мені у просторі
Повітря замало щоб дихати
Хворий я розладом
І нудить від голоду
