МАТИ НАЙМАНЦЯ
Вона не знає назви тій війні,
Не розуміє обстановку бурну,
Вона його не бачила в труні,
Поклали в землю чудирнацьку урну,
І їй здалось, що пахне хрест в межі,
Як те село, де Він колись родився,
А зараз люд, столиця - всі чужі:
Хто вірить їй - ЗАГИНУВ? Скажуть - спився.
Вона не назнає назву тій війні,
Обставин злих заручниця, рабиня,
Його не несли друзі у труні -
Невже її Василь та чорна скриня?
Коли фашистів гнали навесні,
То про синів молилась Україна,
Та факт війни -секрет у наші дні,
А мати плаче, бо ховає СИНА.