Він хоче, взявшись за гриф гітари
Навколішки просити Бога,
Щоб вона ожила, бо не даром
Вона чує його, німого.
І він чує її так прекрасно!
Хоч давно вже порвалися струни.
Хоч німа, як і він - це не страшно -
Їм у сні аплодують трибуни.
Вони разом. Вони - одне ціле.
Їм не треба ніхто. Їм начхати.
Хоч сліпі і глухі - вони хвилі,
Що без крил научились літати...
