Промінчик сонця в небі грає -
Він бачить світу чудеса,
Він пестить листя, землю, воду;
Він знає, що таке краса!
Краса усюди: у комашці,
Перед тобою, що літа,
Вона у морі і у пташці,
Що пісню запальну співа.
Краса - це небо, вітер, сонце,
Що зігріває увесь світ,
Вона живе в душі людини
Й у тиші тисячі століть,
В сріблястім відблиску натхнення
В очах творця своїх доріг,
В благословенні і прощенні
І в гомоні святих ланів.
Сіяє промінь крізь дерева
У лісі темнім, мовчазнім,
Розфарбувавши їх у неба
Всі барви чисті і ясні.
Тут ти, людино, ні до чого -
Це все краса, що не вмира,
Вона є вічна, ти ж - потвора,
Що її вічність убива.
Прощай, чарівний барвограє!
Прощайте, промені святі!
Та лиш на мить, бо і людина
Одним із ваших є творінь...
(08.10.09)