ПРО ЗАХЛАННІСТЬ
Ішов кудись козак давно,
Аж бачить – на землі ярмо.
Дай, дума, вiзьму, все ж – добрo,
Щоб неньку не паплюжило.
І досі з ним оте ярмо,
Бо шкoда кинути гівно,
Бо хто йо’ зна, може воно
Стане колись в міндобриво.
Минув вже день, минула ніч…
Він зрозумів – то хибна річ.
Та вже нелегко знять ярмо,
Бо в шию втерлося воно.
Павло Гай-Нижник26 квітня 1990 р.Гай-Нижник П. Смак свободи... Лірика життя. - К.: Вид-во "Цифра-друк", 2009. - С.13.
