Пасхальний ранок. Вулиці столиці
Бадьорить прохолода молода.
І промінець зірниці білолицей,
У вікна київські, ще сонні, загляда.
Легенький вітерець, на крилах прохолоди,
Злетів в блакить за мрійливих майданів.
І з відчуттям любові й насолоди,
Корони пестить красенів-каштанів.
Листочка кожного торкаючись, тендітно,
В душі маленькій відчуває згоду.
І, як коханець молодий, привітно,
Цілує дивовижную їх вроду.
Цілує, з днем народження вітає.
І, разом із молитвами Небес,
Нове життя, цілюще, прославляє,
Благославляє чудо із чудес!
І промінець зірниці теж вітає
Нове життя й чарівную ту мить,
Дарує радість, весну прикрашає
І в малахітах-діамантах миготить.
Навкруги тиша хороводи водить
І та її багатая хода,
Бентежить серце, в спогади заводить,
Мов першого коханнячка весна!
Крізь тишу величавую, тендітно,
Мелодія кохання пропливає. . .
Синичка, своє соло колоритне,
Дзвіночками срібними виграває.
Враз – вибух полум»я! І обрій весь палає!
То дня нового Боже Немовля.
Життя веселкою у морі квітів грає,
Весна буяє, Бога прославля!