Україно, встань з колін!
Подивись у бік, де світло тане,
Ти зроби лиш крок вперед
І добро - воно нагряне.
Україно, встань з колін!
Посміхнись ти долі прямо в очі,
Не біжи за нею навздогін
Вона прийде, може серед ночі.
Ти не думай, шлях цей нелегкий
Буде він водити стежкою гіркою,
Не звертай, навпростець не йди
Ти прямуй, прямуй без перебою.
Україно, встань з колін!
Досить мучитись самій й народу.
Час прийшов, мов дзвін,
Він заглушить больову тривогу.
Ти веди нас всіх, візьми за руку, в жменьку!
Посміхнись їм в слід
І біжи, біжи щодуху, ненько.
Хай всі кажуть, що злякалась,
Заховалась, мов втікачка,
Але знають і від цього плачуть
Україна - то вже не кріпачка.
Оценка поэта: 5 Вот наша свобода кое-какой стране глаза и режет. Обидно за страну. Она заслулыжа лучшей доли. По мне Украна за свою имторию настрадалась на 1000 лет вперёд.
Анна Черненко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, да!Я согласна, ведь чего только стоит , та правда о которой пыталась говорить интеллигенция тех времёном...Что видели они: смерть, каторгу, колонии!Нам проще, но в то же время очень тяжело