Крізь відчинене вікно в кімнату увірвався потік вітру й сколихнув тоненьку тюль. Разом з ним влетіли білосніжні пелюстки квітучої абрикоси і тихо впали на підлогу.
Серед кімнати в інвалідному візку сидів восьмирічний Сашко й читав невеличку книжечку. Поруч нього на дивані сиділа молода мама й вишивала зграю веселих ведмедиків.
Раптом за вікном почувся сміх дітлахів і стук футбольного м’яча. Хлопчик здригнувся, відірвав очі від читання і блискучими оченятами подивився у вікно. Було чути, як ціла команда юних футболістів весело пробігла вулицею. Згодом стало тихо, але Сашко ще якусь мить сидів пильно прислухаючись у віддалені голоси. Потім він повільно перевів сумний погляд на стіл. Там в скляній оправі стояла фотографія дружньої команди, серед яких з щасливою посмішкою був і Сашко.
Мама припинила рукоділля й болісно подивилась на обличчя свого сина. Він повільно опустив голову й щосили стиснувши тоненькі губи продовжив читати.
Сльоза впала на сіреньку сторінку книги й залишила між рядків гіркий слід. Вслід за сином тихо заплакала й мама.
31.05.09.
Спасибо! 
Спасибо! 
