Мені здається, що ще трохи і я загублю
цей спогад залишиться десь за межами
свідомості того, кому сказала "люблю"
можливо дуже просто, але обережно
доторкнулася до твого серця. Не боляче
мені питати, що було без мене,
покласти руку тобі на плече,
хоча я й боялась, нечемно
роздягає мене вечір - хочу спати,
але думаю про те, що не треба,
мені вистачило такою стати
і бачити крізь стелю трохи неба
в твоїх очах візерунки малює
на збільшених страхом зіницях,
можливо ще трохи й почуєш,
бажання від страху здійсниться.