|
Привіт...Та ні, усе нормально..Тільки знову чомусь так важко. Жити?...Ні, не жити, жити - легко,важко проживати чуже життя, у яке, зрештою, повільно перетворюється моє.
Ні, не сумую...Просто думки чомусь повертають у минуле...Ні, то не сум, то просто спогади: ніжні, сонячні, теплі, яблуневі, щасливі - мої, особисті. І тоді заважають слова, і руки чомусь тремтять, і легкий морозець біжить шкірою, і вологими стають очі...Тоді я їх примружую, закутуюся в теплу ковдру, беру фотоальбом і телефоную їм: найкращим, найріднішим, завжди усміхненим, а найголовніше - справжнім.
Тим, з ким я спільно розфарбувала дитинство в кольори веселки, з ким я була щирою, а не тією, якою стаю зараз.Хто сидів поруч зі мною і просив, щоб я не плакала через улюблені порвані босоніжки.Хто чекав мене на площадці, щоб разом зустріти сонце.Хто ходив разом зі мною купувати вершкове морозиво за 50коп.Хто їздив зі мною на велосипеді та ховався від сусідки, яку ми щоденно діставали своїми дитячими криками на подвір'ї.Хто їв зі мною черешні і в теплу весняну ніч ходив святити паски.Хто ліпив зі мною сніговика імайстрував будиночок у вашій причепі...Хто подарував мені м'якого ведмедика, якого я ціную більше ніж будь-яку матеріальну річ.Хто разом зі мною телефонував на незнайомі номери телефонів та розігрував людей...
Це ви.Дві просто неймовірно щирі людини, що супроводжували, супроводжуєте , і надіюся, будете супроводжувати моє, пусте без вас, життя...
І це ще не повний перелік...Спасибі. Ось бачиш...і тепер я впевненими кроками повертаюся на колію свого життя...Ні. я не сумувала, просто згадувала..Просто думки чомусь повертають у минуле...
ID:
168507
Рубрика: Проза
дата надходження: 27.01.2010 20:06:38
© дата внесення змiн: 27.01.2010 20:06:38
автор: Olesia
Вкажіть причину вашої скарги
|