Наповнені серцем любові стріли
Прямують у небо, до зір.
Як думи кохання такі вже несмілі
Та сповнені словом про мир.
Забуті гармати жадання
Занурені в воду, на дні.
Згадають своє існування,
Прилинуть де думи мої.
На краю мого небосхилу,
Як кільця, вогнисті бажання
Сягнули далеко у світ.
Як роки, барвисті доладдя,
Схилились на захід й на схід.