Бездонні небеса
На землю проливають сльози –
Це осінь плаче
І не може зупинити сліз.
Вона опанувати почуття
Свої невзмозі,
Їй так шкода,
Зруйнованого раю на землі.
І плаче осінь довго,
Неутішно, невгамовно,
А птахи більше
Не співають чарівних пісень.
Духмяні квіти потемніли
Й листя стало чорним,
І в сірих фарбах
Покотивсь похмурий день.
Всі добрі люди поховались
По своїх домівках
І не лунає весело на озері
Дитячий сміх.
Одні круки сидять
На вербових верхівках,
Шумлять, кричать,
Радіючи осінній чорноті.
