Я вірю у кохання, але не цього разу,
Бо серце не рвалося до неї уночі,
Бувало сам до себе я відчував відразу,
І моє серце наче зжималося в руці.
Себе я ненавидів,бо не міг її сказати
Ці мені наболілі та прощальні слова,
Що я її не можу просто так покохати,
Між нами вже пропала ця невидима іскра.
Вона погасла тихо,як блискавка у небі,
Що встигла поранити наші серця,
Та ці рани загояться коли-небудь,
І біль полетить десь далеко за моря.
Закохане серце важко зрозуміти,
Ще ваще триматися,коли болить душа,
Любові,це точно, за гроші не купити,
А якщо і купив,то несправжня вона.
П-В: Ми були разом,чи може і не були зовсім,
І я напевно думав про щось не те,
Тримав її за руку,та думалося тихо,
Яке ж це тут кохання,тут все пусте.
Ти у моєму серці вичекала шпарку,
Туди пролізла,ніби й ти не там,
І мов гіпноз буля для мене зранку,
Кожна наступна твоя смс.
Бо я ж не знав що це коїться зі мною,
Не міг ніяк збагнути:що це я роблю?
Чому під час розмови моєї із тобою,
Мені гадалося,що я тебе люблю?
Важливо бути чесним,але мені не вийшло,
Тобі не міг сказати я ці слова,
Що тебе я не кохаю,бо я кохаю іншу,
А ти для мене досі залишаєшся чужа.
Чужу цілую,із нею обнімаюсь.
І разом з нея проводжу сонце на схід,
І чому я її,мов шалений обіцяю,
Що про неї думатиму просто цілу ніч?
П-В
ID:
156783
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 20.11.2009 18:51:35
© дата внесення змiн: 20.11.2009 18:51:35
автор: The Answer
Вкажіть причину вашої скарги
|