***
Дорога лунная рекой скользит,
У лодки водоросли по бортам свисают,
Лучами света пирс залит
И весла муть реки болтают.
Отодранная краска изнутри,
Цепь на носу ржавеет,
Маяк качается вдали,
Фонарь в нем светит, но не греет.
Разрежет тенью пополам,
Издаст трескливый робкий звук
По мере приближенья к нам,
Я чувствую усталость рук.
***
Траву густую пригибаю
К земле, когда иду по ней,
Босой, следы я оставляю,
Забрав с собой росы ручей.
От влаги ноги отдыхают
И дрожь я чуствую в себе,
Неописуемо то нечто,
Что переполнено в тебе.
Истома мной овладевает,
Нетронутой природы лоск.
То, что лежит, бежит, порхает
И падает, как свечки воск.
***
Пересекая разделительную строчку,
Когда ты мыслями об отдыхе живешь,
Спешишь ты в южную морскую точку,
Которую на карте не найдешь.
Откинулся ты и глаза полураскрыл.
Мелькают в них поля, леса, равнины
И виноградников кусты, и красные кусты рябины,
И солнца луч в окне застыл.
Все это поражает душу.
Не будешь равнодушным к красоте.
Будь гладь морская или суша,
Природа - ты на высоте.
***
Вікна морозним кришталем покриті
Разом з душею всім настіж відкриті,
Очі людські там блукають повсюди,
Я серед них не бував і не буду.
Погляди їх із брудом у змові.
Вони не відверті, не чемні у мові.
Стосунки ніколи не будуть палкими,
Кохання знайти неможливо між ними.
Я вдячний тим силам живим, надприроднім,
Що сутність мою не ліпили по моді,
Що вибрали з більшості справжнє і гідне,
І що існування моє не безплідне.
ID:
15414
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 01.06.2006 17:39:04
© дата внесення змiн: 01.06.2006 17:39:04
автор: franz
Вкажіть причину вашої скарги
|