Стриває пішохід,бо він почув "Стривай!".
Стоїть,стриває,ні на кого не зважає.
Він обернувсь,бо хтось його позвав,
Він обернувсь б,якби і не позвали .
"Тікай!"-кричать йому ізвідкілясь,
І очі повні і страху погоні,
Й шляхетної завзятості одраз,
Й пригод знамено у його долоні.
Спокійний чоловік (звичайная людина).
А до мети-століття,роз-біжись!..
Нагнувсь поправить штані на хвилину-
Та знову чує голос "Стережись!".
Успішний бізнесмен (серйозний вид людей),
У нього все розписано в моментах,
У нього маса в голові ідей...
"Усмішка де?"-почув інтелігентик.
Заляканий хлопчак (і м'ячик в рюкзаці)
Його у школі чмирять дітлахи,
І слізки відчаю застигли на щоці..
І крикнуло йому :"Себе відкрий!".
"Роззирнись!"-меланхолік почув,
Відкрив очі і рота на мить,
І здивовано радість відчув,
І побачив,що варто ще ЖИТЬ.
"Відпочинь!.."-заклопотана мати,
Опустила натруджені руки,
Як почула крик когось завзятий-
Не лишилось вже й сліду розпуки.
***
Я сиділа безтямно на ліжку,
І ,як завжди, на колінах-книжку...
"Може досить вночі віршувати?!"-
І хто б міг в мене це запитати...
