Наш сусід - то, повірте, - великий дивак,
Хоч йди до музею і вішай на гак,
Та й чутка ходила,що старий Петрусь
Лиш з вигляду інтелігентний дідусь...
І ми помітили давно:
Старий не грає в доміно,
В генделику не частий гість
І завжди добрий всім на злість.
Він не палив, як паровоз
І не жалівся на пронос,
Не згадував радянську владу
Меланхолійно - як відраду,
Гортав собі якісь листи -
Мов з образу зійшов, святий!
Та й за Петром бував грішок
Ба, діти знали з пелюшок
(Перейняли батьківську мову),
Що дід - завзятий казанова.
Ну доживав би собі віку
Без зайвих обговорень й крику...
Так лиш земля - в обійми ранку,
Той "прі парадє" біля ґанку.
З букетом квітів чарівних
Йде "наречений" всім на сміх,
А із кишені вигляда
Якась красуня молода
(Ту фотографію, мов зброю,
Завжди Петро носив з собою),
А повертався на світанку...
Усі гадали - від коханки.
Гудуть бабусі: втратив сором,
Б'є через край юнацький норов...
Нечувано!Небачено!
Старпер йде на побачення! -
Перемінялись дивиною
Сусіди в діда за спиною.
- Ну, старий пес, - знов хтось заводить,-
Потенція ж бо не підводить!
- Та то усе китайські ліки...
- А чом же ми тоді "каліки"???
Він все це чув,
Але мовчав,
Покірно новий день стрічав,
Вдягався в стару одежину,
Та - на могилу.До дружини...