Ти казав мені-кохаю
й казав правду,це-я точно знаю.
Та не зрозуміло все якось сталось,
чому у тебе я пізніше закохалась?
Чому,коли ти вже пішов,
зрозуміла,що втрачаю щось?
І чому на сердці мені так боляче,
а на душі зимно й холодно?
Я згадаю усе,що колись було,
було,але вжу пройшло...
Втратила тебе,
а тепер й себе втрачаю
і що робити далі-я не знаю...
Холодним дощем полива все місто,
а я розумію,що повертати тебе-вже пізно.
І все,що роками нас єднало,
усе за мить зникло,розірвалось...
Я стала тобі чужою
і не можу нічого сказати,
бо й сама собі-вже ніхто я...
й нема кого вже втрачати.
І що більше про це думаю-
то більше гадаю,
що тебе усе життя кохала,
але просто й сама про це ще не знала...