Широкий степ, високе небо,
Дніпра - Славути водограй…
З усіх доріг спішу до тебе,
Мій, серцю любий, рідний край.
Горнусь до вишні і тополі,
Що у твоїм ростуть краю.
Тебе і в радості, і в болі, -
Люблю, як матінку свою.
П – в:
Дніпропетровщина моя,
Ти - зірка величі країни!
Ми з покоління в покоління,
Усі разом - одна сім'я!
Дніпропетровщина моя!
Землі ріднішої немає!
Тут дух козацький - не вмирає!
Бо тут живемо - ти і я
Ми всі великою сім'єю
Разом долаємо біду,
I я пишаюся землею,
Якої - в світі не знайду!
Ми тут будуємо ракети,
Тут ростимо своїх дітей.
I тут - майбутні наші злети
Ще не народжених ідей!
Оценка поэта: 5 Десь і в мене живе симпатія до Дніпропетровська. А з конструктивної критики хочу ось що сказати: користуйтесь в українській розкладці літерою "Є". Якщо у Вас на клавіатурі не позначено, вона виходить замість російської "Э". Наша абетка унікальна тим, що має "є" і "ї", треба і це берегти.