Стемніло.Вечір повен тиші
І розумієш всеодно,
Що не побачиш більше сонця,
Що на зорі зійде ізнов.
Приховуєш хвилини жаху,
Що є останніми в житті
І розумієш, що вже завтра
Не буде прагнення та мрій.
На спокій душ чи пагуб серця
Сонце ховається у пеклі,
Таке червоне та яскраве,
Таке жегуче та бажане.
Поряд лежить остання доза
Та провідник у вічність Бога.
Хто-зна чи приймуть там тебе,
Чи видадуть квиток зворотній.
Безмежний, тихий, потенційний
Такий привабливий, постійний
Ковток останнього повітря,
Що в пам'яті навік повисне.
"Дайте мені останній шанс,
Я пояснити все зумію;
Тільки прошу не повертайте
У світ жорстокості й любові."́
