…В душі і досі щось щемить,
І біль цей просто так не зникне.
Я знаю, тобі теж болить,
І ти до цього вже не звикнеш.
Вже не пройде це за два дні,
Бо звичка – це вже не простуда,
Не залічить цей біль мені,
Тебе довіку не забуду.
Так, я сумую, я без тебе,
Одна залишилась тепер.
Ти залишив мене, сказав: так треба,
І хочеш, щоб мій біль помер?
Ти знаєш, що тобі я не байдужа,
Ти знаєш, що не зможеш довго так.
Так, знаєш. І сумуєш дуже,
Та ми не разом. Нехай буде так!
05.08.2004 рік