Забутий спогад – сльози на асфальті.
Розбите скло – у візерунках снів.
Забута мрія згадана невчасно.
Забула все. А ти цього хотів?
Глибокий погляд, сповнений печалі
І відблисків вечірніх ліхтарів.
Можливо, скажеш, чи змовчиш і далі.
А слів немає. Ти цього хотів.
Забутий спогад – поламали крила
У метушні несправжніх почуттів.
Розбиті на уламки твої мрії.
Це вибір твій. Ти не цього хотів?
Твої бажання викривлені часом,
Розтанув попіл спалених мостів.
З’явилися слова твоєї казки.
Запізно вже. Але ж ти так хотів…