Він вірив в долю, у майбутнє,
Коли зустрів її –пропав.
І те що в серці не присутнє,
В її очах щораз шукав.
А потім раптом закохався.
Він не чекав, не планував.
Ходив, щасливо посміхався,
Коли її десь зустрічав.
Йому казали, ти дурієш!
Вона для тебе молода,
Її забрати не зумієш.
Вона давно вже не одна.
Та він не чув навкруг нічого,
Перед очима – лиш вона.
І відтепер лише для нього
Надія вічно є жива.